Будова судна. СУДОВЫЕ СИСТЕМЫ

                             СУДОВЫЕ СИСТЕМЫ

Судовые системы предназначены для перемещения жидкостей, воздуха и газов с целью обеспечения общесудовых нужд, обеспечения безопасности плавания, условий обитаемости и сохранности грузов. Общесудовые системы состоят  из трубопроводов, путевых соединений, арматуры, механизмов, аппаратов, контрольно-измерительных приборов и емкостей.

Материал труб: сталь, высоколегированная сталь ( с добавками, улучшающими стойкость и прочность стали), медь, латунь и другие сплавы меди, легкие сплавы, пластмассы (винипласт, полиэтелен и т.д.). Для повышения коррозионной стойкости трубопроводов применяют различные лакокрасочные покрытия, оцинковку, эмалью (внутреннее покрытие труб), биметаллические трубы и т.д.

ОСУШИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА.

Осушительная система предназначена для удаления сравнительно небольших количества воды, скапливающейся  в трюмах, МО и других помещениях судна в результате отпотевания, протечек трубопроводов, насосов, корпуса, механизмов и аппаратов, воды после мойки судовых помещений и т. д. Осушительная система состоит из всасывающегося трубопровода, приемников, грязевых коробок, запорных и невозвратнозапорных клапанов, самовсасывающих насосов и аппарата трюмных вод. Приемники имеют защитные сетки и устанавливаются в льялах и сточных колодцах в кормовой части трюмов и МО. В некоторых помещениях (цепной ящик, румпельное…) удаленных от МО, для осушения устанавливаются ручные насосы, работающие от пожарной магистрали.

Перепускная система служит для перепуска воды из помещений, в которых нет приемников осушительной системы в нижележащие или соседние помещения.

БАЛЛАСТНЫЕ СИСТЕМЫ.

Балластная система предназначена для приема, откачки и перекачки жидкого балласта - забортной воды. Это позволяет в нужном направлении изменять осадку, дифферент, крен, остойчивость и прочность судна. В качестве балластных емкостей используются отсеки двойного дна, форпик, ахтерпик, бортовые и подпалубные цистерны, диптанки.

Балласт принимается через специальные клапаны-кингстоны, установлены на выгородках, в которые входит вода через решетку для исключения засорения системы. Выкачка балласта за борт осуществляется через отливные отверстия, расположенные выше грузовой ватерлинии и снабженные захлопками, не пропускающими забортную воду внутрь.

СИСТЕМЫ ПОЖАРОТУШЕНИЯ И ПОЖАРНОЙ СИГНАЛИЗАЦИИ.

Успех тушения пожара, прежде всего, от быстроты обнаружения очага. Для этого на судах применяют автоматические системы пожарной сигнализации и ручные извещатели.

Автоматическую систему сигнализации устанавливают практически во всех помещениях судна. Автоматические системы сигнализации срабатывают на повышение температуры в помещении или при появлении дыма (дымовая сигнализация).

Все морские суда оборудованы системой водотушения, действие которой основано на охлаждение горящих веществ водой. Система водотушения устроена так, что в любую точку судна вода должна подаваться из двух пожарных стволов. Недостатком этой системы является то, что вода может испортить груз и оборудование, не допускается водой гасить электрооборудование.

Паротушение основано на оттеснении от очага горения и применяется в топливных цистернах, котельных отделениях, в грузовых танках танкеров и насосных отделениях. Углекислотное пожаротушение основано также на оттеснении кислорода и применяется в грузовых трюмах, МО, помещениях аварийных генераторов, насосов, кладовых горючих материалов. Жидкая углекислота хранится под большим давлением в баллонах и по трубам подается в охраняемое помещение, где испаряется.

Пенотушение основано на том, что горящие продукты изолируются от кислорода воздуха пеной. Этой системой оборудованы танки танкеров, МО, топливные и масляные цистерны. Пеной можно тушить пожар, как и в помещениях, так и на открытом воздухе. Пена легкая, поэтому она держится на поверхности любой горючей жидкости и эффективно гасит огонь.

СИСТЕМЫ ВОДЯНОГО ПОЖАРОТУШЕНИЯ.

На судах применяют следующие системы пожаротушения: водопожарную, водораспыления, водяных завес, орошение трапов, переборок и палуб.

Принцип действия водопожарной системы заключается в охлаждении горячей поверхности, компактной или распыленной струей воды из ствола. Нельзя тушить водой карбид кальция, калий и другие химические элементы, вступающие в реакцию с водой, сахарную пыль, шерстяную, а также электрооборудование. Распыленной струей можно тушить нефтепродукты в открытой емкости, так как распыленная вода, отбирая тепло, превращающая в пар, который оттесняет кислород от очага горения.

В систему входят: кингстон, клапаны, насосы, трубопровод, пожарные рожки, пожарные рукава, стволы.

Система водораспыления служит для тушения пожаров в машинно-котельных отделениях и других помещениях, где используются нефтепродукты.

Система водяных завес служит для предотвращения распространения пожара на ролкерах, в длинных коридорах и больших помещениях.

Система орошения трапов, переходных площадок, шахт, мест спуска шлюпок на танкерах, палуб танкеров охлаждает соответствующие поверхности и предотвращает проникновение огня в охраняемые зоны.

СИСТЕМЫ ПЕННОГО И УГЛЕКИСЛОТНОГО ТУШЕНИЯ.

Принцип пенотушения  заключается в изоляции горящей поверхности от кислорода воздуха слоем пены. Эта система наиболее эффективна при тушении горящих  нефтепродуктов, поэтому она применяется на танкерах, в МО и цистернах топлива, масла.

Система углекислотного тушения применяется в грузовых трюмах (не портит груз), МО, малярных, багажных отделениях, насосных отделениях. Принцип работы системы заключается в том, что газом заполняется помещение, вытесняя кислород воздуха.

СИСТЕМЫ БЫТОВОГО ВОДОСНАБЖЕНИЯ.

К системам бытового водоснабжения относятся системы: питьевой воды, холодной и горячей мытьевой воды, санитарной забортной воды.

Система питьевой воды предназначена для приема, хранения и подачи питьевой воды в камбуз, питьевые колонки, а на новых судах – и к умывальникам.

Питьевая вода должна хранится в цистернах, не соприкасающихся с наружным бортом, балластными и другими цистернами. Внутреннее покрытие  цистерн должно быть согласовано с органами саннадзора.

Система холодной и горячей мытьевой воды аналогичны системе питьевой  воды, за исключением того, что к хранению мытьевой воды не предъявляются столь жесткие требования, а горячая вода предварительно подогревается до 70 градусов. Мытьевую воду подают в душевые, ванные, прачечные, камбузы.

Система санитарной забортной воды предназначена для подачи забортной воды в туалеты, ванные и т.д. Вода непосредственно принимается из-за борта.

СИСТЕМЫ ВЕНТИЛЯЦИИ И КОНДИЦИОНИРОВАНИЯ.

Система вентиляции предназначена для снабжения чистым и свежим воздухом жилых, служебных и общественных помещений и удаления загрязненного воздуха из санблоков, камбуза, МО и других помещений.

На судах применяется вентиляция как искусственная, так и естественная. При естественной вентиляции используется скоростной напор воздуха при движении судна или движение воздуха, вызванное разностью температур.В системах искусственной вентиляции для создания потока воздуха используются центробежные и осевые вентиляторы. Для предотвращения распространения запахов из санитарных помещений и камбуза в этих помещениях предусматривается только вытяжная вентиляция.

СИСТЕМА КОНДИЦИОНИРОВАНИЯ широко применяется на современных судах для создания комфортных условий для работы и отдыха. Система предназначена для охлаждения и осушения воздуха летом и в тропиках, подогрева воздуха и его увлажнения зимой и в арктических широтах. Кондиционирование обычно обслуживает жилые и общественные помещения, а также некоторые служебные помещения (рулевая рубка, центральный пост управления…).

Кондиционер состоит из воздушного фильтра, подогревателей, охладителя воздуха, увлажнителя и влагоотделителя.

Будова судна. СУДОВЫЕ УСТРОЙСТВА

 СУДОВЫЕ УСТРОЙСТВА

Якорное устройство предназначено для надежной стоянки судна на рейде и на глубинах до 80 м. Также оно используется при швартовке к причалу и отшвартовки, а также для быстрого погашения инерции, чтобы предотвратить столкновениями с другими судами и объектами (например, причал), а также может быть использовано для снятия судна с мели (якорь завозят на шлюпке в нужную сторону и судно с помощью якорных  механизмов подтягивается к якорю). Также якоря могут быть использованы для буксировки.

Морские суда имеют носовое якорное устройство, но на некоторых судах имеется также и кормовое якорное устройство.

Якорное устройство состоит:

- якорь (входит в грунт, тем самым не дает перемещаться судну или плавучему объекту;

- якорная цепь, которая передает усилие от судна к находящемуся на грунте якорю, используя для отдачи  и подъему якоря;

- якорные клюзы, которые позволяют якорной цепи походить сквозь элементы корпусных конструкций, направляющие движение канатов при отдаче или выбирания якоря в клюзы, якоря втягиваются по-походному для хранения;

- якорный механизм обеспечивает отдачу и подъем якоря, торможением якорной цепи и ее стопорение при стоянке на якоре, подтягивание судна к якорю, закрепленному в грунте;

- стопоры, которые служат для крепления по-походному;

- цепные ящики для размещения якорных цепей на судне;

- механизмы крапления и дистанционной отдачи якорной цепи, которое обеспечивает крепление конца якорной цепи и быструю отдачу в случае необходимости.

Якоря в зависимости от их назначения разделяют на:

- становые (предназначены для удержания в заданном месте);

- вспомогательные (для удержания в заданном положении во время стоянки на основном якоре).

Вспомогательные якоря:

-кормовой якорь (стоп-анкер). Его масса составляет 1/3 массы станового якоря;

-верп: легкий якорь, который можно завозить в сторону от судна на шлюпке. Масса верпа должна быть равна 0,% массы стоп-анкера.

Основные части  любого якоря:

- веретено и лапы;

Якоря различают по подвижности  и количеству лап до 4-х и наличие штока. К безлапым якорям относят мертвые якоря (железобетонные, винтовые и другие, которые используются при установке плавучих маяков, бакенов).

Якоря должны отвечать определенным требованиям:

-быстро отдаваться и крепиться по-походному;

-обладать большой держащей силой при меньшей массе;

-быстро входить в грунт и легко от него отделяться.

САМЫЕ ИЗВЕСТНЫЕ ЯКОРЯ:

1.Адмиралтейский якорь широко применялся во время парусного флота. На современных судах их используют только в качестве стоп-анкеров и верпов.

2.Якорь Матросова имеет 2 поворотные лапы, расположенные близко к штоку. Лапы практически не разрыхляют грунт, поэтому увеличивается держащая сила якоря. Этот якорь получил большое распространение на речных и на небольших морских судах.

3.Якорь Холла состоит из 2 больших стальных деталей: веретена и лап с головной частью, соединенных при помощи штыря и стопорных болтов. Благодаря простоте отдачи и простоте уборке этот якорь получил на морских судах самое широкое распространение.

4.На малых судах и баржах используют безштоковые якоря, которые называются кошками.

- Якорная цепь служит для крепления якоря к корпусу судна. Она состоит из звеньев, образующих смычки, соединенные одна с другой при помощи специальных звеньев. Смычки образуют якорную цепь длиной от 50 м. до 300 м.

- Якорные клюзы выполняют на судах 2 важных функции:

1.Обеспечивает беспрепятственный проход якорной цепи через конструкции при отдаче и выбирания якоря, а также безопасное размещение безштокового якоря в походном положении его быструю отдачу.

2.Они состоят из клюзовой трубы, палубного клюза и бортового клюза.

Якорные механизмы служат для отдачи якоря и якорных цепи при постановке на якорь: стопорения якорной цепи при стоянке судна на якоре; снятия с якоря – подтягивание судна к якорю, выбирания цепи и якоря и втягивание якоря в клюз; выполнение швартовых операций, если нет специально предусмотренных для этих целей механизмов.

Якорные механизмы, их виды: брашпили; якорные или якорно-швартовые шпили и якорно-швартовые лебедки.

Брашпиль предназначен для обслуживания одновременно цепей левого и правого бортов.

Шпиль разделен на 2 части: якорно-швартовые лебедки.

Стопоры  предназначены для крепления якорных цепей и удержания якоря в клюзе по-походному.

Цепные ящики предназначены для размещения и хранения якорных цепей.

 2.Швартовое устройство.

Швартовое устройство предназначено для закрепления судна у причала или других сооружений. Состоит:

- швартовы: канаты, которые закрепляются одним концом на берегу или другим сооружениям;они могут быть стальными, растительными, синтетическими; швартовы на забортном конце имеют петлю – огон, который накидывается  на береговой пал с помощью бросательного конца;

- клюзы: предназначены для предотвращения излома и уменьшения трения швартовов;

- кнехты служат для закрепления суднового конца швартовых;

- швартовые механизмы служат для подбирания, подтягивания и стопорения швартовых;

- вьюшки, банкетки предназначены для хранения швартовых;

- кранцы служат для смягчения ударов при швартовке судна

   3.Рулевое устройство.

Рулевое устройство предназначено для обеспечение управляемости судном (устойчивости на курсе и поворотности). В состав рулевого устройства входит руль, привод руля, привод управления.

В руль входит перо руля и баллер. Основой пера руля является мощная вертикальная балка – рудерпис. По сечению рули делятся на пластинчатые и обтекаемые. Все морские суда имеют обтекаемые рули.

Баллер служит для передачи вращающего момента на перо руля и его поворота. Баллер – это прямой или изогнутый стержень, который крепится одним концом к перу руля с помощью фланцев, а другой конец входит через гельмпортовую трубу и сальник в корпус судна. Баллер поддерживается подшипниками, на его верхний конец насажен румпель – одноплечный или двухплечный рычаг.

От рулевого устройства зависит безопасность судна, поэтому требуется, чтобы кроме основного привода был и запасной.

Учитывая особую важность рулевого устройства для безопасности судна, на современных судах обычно устанавливают два одинаковых приводах, которые соответствуют требованиям к основному приводу. Это значительно повышает надежность рулевого устройства, так как в этом случае возможна взаимная замена узлов.

4. Грузовое устройство.

Грузовое устройство предназначено для перевозки различных грузов. К ним относятся: грузовые стрелы, грузовые краны, грузовые устройства для специализированных судов.

1) К легким грузовым стрелам относятся стрелы грузоподъемностью не более 10 тонн. Стрелы имеютряд  преимуществ:просты и дешевы, допескают работу малоквалифицированным персоналом, возможна работа на рейде при небольшой качке. Однако у такой стрелы есть недостатки, потому в настоящее время используется только для погрузки снабжения, запчастей, провизии и т.д.

При спаренной работе легких стрел полностью механизирован процесс погрузки и выгрузки, что уменьшает цикл до 35-40с., уменьшает раскачивание груза. Одна стрела устанавливается над причалом («береговая», а вторая – над трюмом («трюмная».

2) Судовые грузовые краны обеспечивают погрузку груза в любую точку люка, что практически исключает тяжелые ручне работы при погрузне и выгрузке, повышает темпы грузовых работ судов с большим раскрытием. В то же время краны являются очень дорогим грузовым устройством и не когут рабо тать при крене и качке болем 2*-3*, что значительно ограничивает их использование при грузовых операціях на рейде.

Наиболее распостранены поворотне судове краны. Обычно устанавливают один кран на трюм.

3) Тяжеловесная грузовая стрела.

В практике перевозки достаточно часто встречаются грузы более 10-30т., однако количество этих грузов на судне обычно не велико, поэтому устанавливать дорогие и тяжелые краны не целесообразно. Для этих грузов обычно предусматривают тяжеловесные грузовые стрелы.  Грузоподъемность этих стрел достигает 600т. и даже 1300т.

4) Грузовые устройства специализированных судов.

На лихтеровозах установлены мощные перемещающиеся вдоль судна козловые краны г/п 500т., а иногда и мостовой контейнеро- перегружатель.

На ролкерах к грузовым устройствам относят аппарель для ввоза грузов на судно, подъемник лифты, пандусы для перемещения грузов между палубами,

различные погрузчики.

Суда для навалочных грузов обычно не имеют собственных грузовых средств, так как порты, специализирующиеся на навалочных грузах, имеют собственные высокопроизводительные грузовые устройства. Но на некоторых из этих судов установлены погрузочно-разгрузочные устройства с ленточными транспортерами.

К грузовым устройствам относятся грузовой и зачистной трубопровод с соответствующими насосами.

5) Люковые закрытия обычно обеспечивают непроницаемость корпуса, если после установки на место люковые крышки обжаты специальными деталями (задрайками). Люковые закрытия открываются механизированным способом с помощью лебедки или кранов, снимаются береговым или судовым грузовым устройством целиком (понтонного типа).

6) Мачтовое устройство или рангоут.

Мачтовое устройство предназначено для несения средств сигнализации и связи, а при стреловом грузовом устройстве – для поддержания стрел.

Первая мачта с носа называется фок, вторая -грот, третья – бизань (если есть). Мачты, стрелы, колонны, рей, гафель изготавливают из стальных или листовых конструкций и называются рангоут.

7) Буксирное устройство буксирных и других судов.

Буксирное устройство буксирных судов зависит от назначения буксира. Морские и океанские буксиры имеют кормовое буксирное устройство, которое состоит из буксирной лебедки, буксирного гака, буксирного клюза, буксирных арок. Морские буксировки осуществляются кильватерным способом (буксируемый объект позади буксира на 50-300м.). Речные буксиры имеют мощные устройства в носовой части для толкания и лебедки для стягивания с баржей. Портовые буксиры обычно имеют в носу и корме мощные кнехты для крепления швартовых концов подаваемых с судов. Мощные кранцы служат для предотвращения повреждений судов и буксира.

8) Дельные вещи.

Дельные вещи предназначены для закрытия отверстий в конструкциях корпуса и обеспечения нормальных условий обитаемости. К ним относятся: лацпорты, металлические двери, сходные люки, иллюминаторы, горловины, трапы и т.д.

А)Иллюминаторы служат для естественного освещения и вентиляции помещений. Иллюминаторы расположенные вблизи  ватерлинии – круглые, глухие (не открывающиеся) с прочными стальными штормовыми крышками. Выше расположенные иллюминаторы могут быть открывающимися со штормовыми крышками или без них. Квадратные иллюминаторы устанавливаются на стенках рубок.

Б)Сходные люки служат для доступа людей в подпалубные помещения. Форма люка прямоугольная, овальная, круглая.

В)Водонепроницаемые двери устанавливают на водонепроницаемых переборках, стенках надстроек и рубок, шахте МО.

Г)Клинкетные двери устанавливаются для прохода через водонепроницаемые переборки ниже палубы переборок (например МО).

Д)Трапы служат для обеспечения возможности перемещения людей с одного уровня на другой. Трапы бывают наклонными и вертикальными, внутренними и наружными.

Будова судна. Види рятувальних плотів

 Рятувальний пліт - це пліт, здатний забезпечити збереження життя людей, що зазнають лиха, з моменту залишення ними судна.

Його конструкція повинна бути такою, щоб витримати на плаву вплив навколишнього середовища протягом не менше 30 діб при будь-яких гідрометеоумови.

Плоти виготовляються місткістю не менше 6 і зазвичай до 25 осіб (на пасажирських судах можуть зустрітися плоти місткістю до 150 чоловік).

Кількість плотів розраховується таким чином, щоб загальна місткість наявних на кожному борту рятувальних плотів була достатня для розміщення 150% загального числа знаходяться на судні людей.
На судах, де відстань від носової або кормової країв до найближчого плота перевищує 100 м, повинен бути встановлений додатковий пліт.
Поруч повинні зберігатися як мінімум 2 жилета і 2 гідрокостюма, а також повинні бути посадочні кошти з кожного борту (на високобортних судах - посадочні трапи, на нізкобортних - рятувальні шкентеля з мусингами.

Загальна маса плоту, його контейнера і постачання не повинна перевищувати 185 кг, за винятком випадків, коли пліт призначений для спуску схваленим спусковим пристроєм або коли не потрібно переносити його з борта на борт.

За способом доставки на воду рятувальні плоти діляться на спусковий механічними засобами (за допомогою плотбалок) і скидаються. Спущені плоти встановлюються, головним чином, на пасажирських судах, оскільки посадка в них здійснюється на рівні палуби, що є великою перевагою при порятунку пасажирів, що можуть виявитися в самому різноманітному фізичному і психічному стані.

Основне поширення, завдяки своїй компактності, отримали плоти надувного типу (ПСН - пліт рятувальний надувний).
Основними елементами рятувального плоту є:
камера плавучості (забезпечує плавучість плоту);
днище - водонепроникний елемент, що забезпечує ізоляцію від холодної води;
тент - водонепроникний елемент, що забезпечує ізоляцію подтентового простору від спеки та холоду.
Камера плавучості надувного плоту складається не менше ніж з двох незалежних відсіків, для того щоб при пошкодженні одного відсіку, що залишилися відсіки могли забезпечувати позитивний надводний борт і утримувати на плаву штатна кількість людей і постачання. Зазвичай відсіки розташовуються кільцями один над іншим, що дозволяє не тільки забезпечити достатню плавучість, а й зберегти площу для розміщення людей при пошкодженні одного відсіку.
Для забезпечення можливості підтримки робочого тиску в відсіках встановлюються клапани для ручної підкачки насосом або хутром.
Завдання термоізоляції подтентового простору зазвичай вирішується шляхом установки тенту, що складається з двох шарів водонепроникного матеріалу з повітряним прошарком. Зовнішній колір тенту робиться помаранчевим.
Для установки тенту в надувних плотах робляться опори арочного типу, що надуваються автоматично разом з камерою плавучості. Висота тенту робиться такий, щоб людина могла перебувати в сидячому положенні в будь-якій частині подтентового простору.
На тенті має бути:
щонайменше, одне оглядове вікно;
пристрій для збору дощової води;
пристрій для установки радіолокаційного відбивача або SART;
смуги з білого світлоповертального матеріалу.
На верхній частині тенту встановлюється сигнальний вогонь, що автоматично включається при розкритті тенту. Заряд батареї живлення забезпечує роботу протягом не менше 12 годин.
Усередині плота встановлюється внутрішнє джерело світла з ручним вимикачем, здатний безперервно працювати протягом не менше 12 годин.
По зовнішньому периметру камери плавучості плота кріпиться рятувальний леер, що допомагає дістатися до входу. По внутрішньому периметру також встановлюється рятувальний леер, що допомагає людям утримуватися під час шторму.
Входи в рятувальні плоти обладнуються спеціальними пристроями, що допомагають людям забиратися з води всередину плоту. Принаймні в одного з входів на рівні води повинна бути обладнана посадочний майданчик.
Входи, не обладнані посадочним майданчиком, повинні мати посадочні трапи, ниж- ня сходинка яких знаходиться нижче ватерлінії не менше ніж на 0,4 метра.
На днище надувного плоту по периметру встановлюються заповнюються водою кишені. Вони являють собою відвисають вниз мішки з отворами у верхній частині. Отвори робляться досить великими, щоб протягом 25 секунд після того, як пліт виявляється в розкритому стані на воді, кишені заповнилися не менше ніж на 60%.

Кишені виконують дві функції:
забезпечують остійність, що особливо актуально під час шторму, коли розкритий пліт знаходиться на воді без людей;
розкритий пліт має дуже велику надводну парусність в порівнянні з зануреної частиною, що призводить до сильного вітрового дрейфу.
Заповнені водою кишені, істотно зменшують вітровий дрейф плоту.
Для надування плота до його днища кріпиться балон з нетоксичним газом, закритий спеціальним пусковим клапаном, який відкривається при натягу прикріпленого до нього пускового лина.
При відкритті пускового клапана газ заповнює відсіки протягом 1 - 3 хвилин.
Пусковий лин має подвійне призначення:
використовується для відкриття клапана на балоні з газом;
використовується для утримання плота на воді біля борту судна.
Довжина пускового лина не менше 15 метрів.

Техніка особистого виживання. КАРТКИ - ІНСТРУКЦІЇ

КАРТКА -  ІНСТРУКЦІЯ

             ТАКТИКА РЯТУВАННЯ ЛЮДИНИ З ВОДИ

Виявлену у воді людину можна врятувати (витягнути з води) різними способами:

-рятувальним колом з прикріпленим до нього лінем – при знаходженні людини недалеко від борту судна, при умові, що він впевнено тримається на воді і може доплисти і ухватитися за коло або лінь самостійно;

-стрибком рятувальника за борт, якщо виявлена у воді людина знаходиться без свідомості, і затримка у часі, пов‘язана зі спуском шлюпки, може стати для нього фатальною, рятувальник бере з собою рятувальне коло з лінем і може бути одягнений у захисний костюм;

-з рятувальної шлюпки – приміняється у більшості випадків, так як дозволяє підійти до людини, яка знаходиться на великій відстані від судна, і забезпечує надання швидкої допомоги врятованому, так як у складі групи рятувальників обов‘язково знаходиться лікар.

При проведнні рятувальної операції не слід розраховувати на розумні дії врятованого, так як частіше за все він знаходиться у напівшовковому стані внаслідок психологічного стресу і перебування у низькотемпературній воді.

Врятований частіше всього здійснює дії, які погрожують загибеллю йому і затрудняють роботу рятувальників: несподівано кидається під шлюпку, хватається «мертвою хваткою» за рятувальника.

    КАРТКА – ІНСТРУКЦІЯ

           НЕОБХІДНІ ДІЇ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ЛЮДИНИ У ВОДІ

Перший, хто побачив людину у воді, повинен кинути йому рятувальне коло, голосно закричати «Людина за бортом зліва (зправа)», і продовжуючи по можливості вести за нею нагляд, доповісти особисто або через когось на місток вахтовому помічнику.

На морських суднах в якості чергової шлюпки можуть використовуватись тільки моторні рятувальні шлюпки.

У складі екіпажу рятувальної шлюпки повинен бути судновий лікар або особа, яка вміє надавати медичну допомогу.

Команда шлюпки, а також усі, хто приймає участь у рятувальній операції, повинні бути у рятувальних жилетах (нагрудниках).

Рятувальне коло, у випадку необхідності, використовується для підведення врятованого до штормтрапу або сітки. Якщо людина не може самостійно піднятись на борт, необхідно надати йому допомогу.

Підняту з води людину слід доставити у тепле приміщення, роздіти швидко і обережно, виконати, якщо необхідно, міри для оживлення (очищення роту, звільнення легенів від води, штучне дихання, масаж серця), зігріти одним із відомих способів, забезпечити постільний режим на строк не менше 24 годин, даючи заспокійливі та загальнозаспокоючі засоби, гаряче питне та висококалорійне харчування.

     КАРТКА- ІНСТРУКЦІЯ

           ДІІ ПРИ ПАДІННІ ЛЮДИНИ ЗА БОРТ

        При падінні людини за борт, необхідно:

-виконати маневр з ухилення від упавшої за борт людини;

-кинути рятувальне коло зі світящим чи світлодимлячим буєм;

-виставити наглядача;

-оголосити тривогу «Людина за бортом»;

-виконати маневр по виходу на місце падіння людини за борт;

-зупинити головний двигун судна;

-спустити чергову шлюпку і проходження на ній до отерпілої людини;

-при підйомі людини в шлюпку надати їй першу медичну допомогу, завернути її в ковдри або одягти гідрокостюм;

-підняти шлюпку на борт і надати постраждалому медичну допомогу.

Техніка особистого виживання. Конспект до уроку: Команда капітана «Залишити судно».

план:
1.Поняття про евакуацію. Команда капітана «Залишити судно».
2.Действія екіпажу при евакуації пасажирів.
3.Судовие тривоги, сигнали тривог. Каютного картка.
1.Евакуація (дерілікція) - це залишення судна екіпажем при загрозі його загибелі. При цьому завжди потрібно пам'ятати, що судно - це найкраще рятувальний засіб і залишити його можна тільки в разі, коли немає іншого виходу.
Рішення про залишення судна та написання ключових слів про шлюпковій тривозі може прийняти тільки капітан. Капітан віддає розпорядження про залишення судна в разі:
- є явні ознаки насувається загибелі судна (небезпечний крен, диферент, вхід в воду палуби перегородок);
- судно залишається на плаву, але поширення води по судну веде до його затоплення, а достатніх коштів боротьби з водою екіпаж не має;
- відбувається зміщення вантажу або обмерзання судна, які можуть привести до перекидання судна, а екіпаж не має реальних коштів для боротьби зі зміщенням вантажу або з обмерзанням;
- пожежа поширюється по судну швидко, а коштів для його локалізації та ліквідації у членів екіпажу немає;
- вітром, хвилею, перебігом судно дрейфує на рифи, де воно може бути розбите або перекинуто, причому судно не має ходу або позбавлене можливості управлятися і не може протидіяти непереборну силу природи.
Приймаючи рішення про дерілікціі, капітан повинен виконати 2 завдання:
а) врятувати людей, які перебувають на судні; б) врятувати майно (вантаж, судно), при цьому він повинен пам'ятати, що несвоєчасне залишення судна може привести до загибелі людей.
До основних факторів, які треба враховувати перед ухваленням рішення про залишення судна відносяться: кількість людей, які підлягають евакуації; висоту борту і стан судна (наявність крену або дифферента), які призводять до ускладнення при спуску рятувальних засобів на воду і посадці людей; запас часу на проведення операцій по евакуації людей, ймовірність затоплення або перекидання судна при значному надходженні води; швидкість поширення пожежі, який перекриває шляхи евакуації людей; рівень підготовки екіпажу та, особливо, пасажирів. Але в будь-якому випадку потрібно пам'ятати, що порятунок людей - це головне завдання, яке не може порівнюватися з порятунком вантажу.
2.Каждий член екіпажу, а також і пасажири, повинні пам'ятати 3 основних правила на випадок покидання судна:
1.При оголошенні «шлюпкову тривога» кожна людина повинна прибути до місця збору тепло одягненим (бажано, в вовняному білизна, непромокаючої одязі, головному уборі, з гідротермокостюми і рятувальним жилетом або нагрудником.
2.Питаться покинути судно згідно встановленого порядку разом з усіма в шлюпці або в плоту.
3. При попаданні у воду необхідно дотримуватися нерухомість.
Екіпаж повинен допомагати пасажирам з дітьми, людям похилого віку, пораненим і людям з особливими можливостями. Пасажири повинні бути проінструктовані про їхні дії під час тривог.
Маршрути евакуації повинні бути оснащені знаками-покажчиками. Забороняється захаращувати проходи і закривати двері на шляхах евакуації. У нічний час знаки-покажчики повинні бути підсвічені. Безпосередньо супроводом пасажирів до шлюпок займаються бортпровідники, а при складному розташуванні внутрішніх приміщень супроводжують до першого регулювальника, який показує подальший шлях евакуації.
Розклад по тривог складається в 3 примірниках в залежності від кількості екіпажу та конструктивних особливостях судна. Повинно бути вивішені:
- в найбільш часто відвідуваному екіпажем приміщенні (їдальня команди, коридори головною і інших палуб і ін.);
- на ходовому містку;
- в центральному (головному) посту управління головним двигуном.
У розкладі по тривогах вказується: склад ходових вахт на містку і в машинному відділенні на час тривоги; склад аварійних партій; склад аварійних груп; місце збору аварійних груп: конкретні обов'язки кожного члена екіпажу по тривогах.
Обов'язки членів екіпажу по тривогах дублює приліжкова каютного картка, яка в точності повторює обов'язки кожного суднового номера по «Розклад по тривог».
Зазвичай «Розклад по тривог» включає обов'язки членів екіпажу з наступних тривог: общесудовой; пожежної; боротьби з водою; шлюпковій; людина за бортом.
Звуковий сигнал всіх тривог, за винятком тривоги «Людина за бортом» в даний час складається з 7-ми коротких і одного тривалого звуку, повторюваних 3-4 рази дзвінком гучного бою. Дублюється голосом по судновий трансляції.
Звуковий сигнал тривоги «Людина за бортом» складається з 3-ох тривалих звуків, повторюваних 3-4 рази дзвінком гучного бою. Дублюється голосом по судновий трансляції.
При стоянці судна в порту складається щодня стояночное розклад по загальносуднових тривозі, яке вивішується на видному місці біля трапа.
БАК - Надбудова в носовій частині судна
БОТДЕК - шлюпкову палуба
ВАХТА - Вид чергування 4/8. Такий вид чергування встановив Магеллан. (Собача вахта з 00 до 4.00).
Фалін - рослинний трос, закріплений на носі або кормі шлюпки.
Рим - металеве кільце. Служить для кріплення різних пристроїв.
ЮТ, БАК, шпігати, кнехти, трапи, штормтрапу, Тузик, мусингами.

Техника особистого виживання. Конспект урока: Безпека та виживання. Надзвичайні ситуації.

ПЛАН:
1.Вступ, безпека та виживання.
2.Поняття про «небезпеки» і «БЕЗПЕКУ».
3.Види ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.
1.Современние морське судно являє собою об'єкт, призначений для роботи в морях і океанах, що володіє високим ступенем мореплавства і побудований відповідно до строгих міжнародних стандартів за самими передовими технологіями. Однак, навіть найсучасніше судно може перекинутися і затонути надзвичайно швидко. Необхідно завжди пам'ятати, що судно, найсучасніше і обладнане найсучаснішою технікою, надійно настільки, наскільки обслуговуючі його люди досвідчені, надійні і мають високу кваліфікацію. Знання та вміння в питаннях особистого виживання - важливі елементи навчання безпеки.
В результаті вивчення предмета учні повинні:
 знати:
-поняття небезпеки, небезпечних ситуацій та їх види;
- надзвичайні ситуації, їх види,
-основні законодавчих актів з безпеки життєдіяльності;
-основні положення міжнародних Конвенцій, Кодексів і Резолюцій ІМО щодо забезпечення безпеки життєдіяльності на море;
національні та галузеві Закони, Кодекси та Положення з безпеки життєдіяльності;
-можливі види аварій (зіткнення, пожежа, затоплення);
-судовие індивідуальні та колективні рятувальні засоби і їх використання;
-Організацію боротьби за живучість, з пожежами та вибухами;
-класифікація пожеж за видами;
-протівопожарное обладнання, спорядження та шляхи евакуації;
-види, сигнали тривог при надзвичайних ситуаціях та обов'язки, закріплені за членами екіпажу в розкладі по тривогах;
-питання виживання і рятування на морі, організацію життя на рятувальних засобах;
-засоби виявлення терплять лихо, включаючи радіоустаткування;
-складати особистої безпеки при надзвичайній ситуації, надання допомоги постраждалим при кровотечі, опіках;
-реанімаціонние дії;
-спасаніе і транспортування потерпілого;
-види інфекційних захворювань, дотримання правил обережності;
- правила підтримки здоров'я і особистої гігієни;
-правила особистої безпеки, дотримання процедур при надзвичайних ситуаціях.
Знати дії в разі:
-падіння людини за борт;
-Виявлення потенційної аварії, включаючи пожежі;
-надання першої медичної допомоги і транспортування постраждалих.
 2.Проблема захисту людини від небезпек виникла одночасно з появою на Землі людства. Народна мудрість говорить: «Недалекий людина може отруїтися навіть медом, а розумний, може вилікується отрутою».
Діяльність людини на морі супроводжується форс-мажорними обставинами - це надзвичайні ситуації, викликаний впливами непереборних сил природи. Вони не можуть бути ні передбачені, ні запобігти, ні усунені якими-небудь заходами.
 «Безпека» - це ступінь свободи від ризику або відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди життю і здоров'ю людини при будь-яких умовах існування (згідно з ДСТУ 2293).
Безпека нерозривно пов'язана з небезпекою.
 «Небезпека» - це явище, процеси, об'єкти, інформація і самі люди, які можуть викликати небажані наслідки і призвести до погіршення здоров'я або смерті людини, завдати шкоди навколишньому середовищу і обьектам господарської діяльності.
Джерелами небезпеки можуть бути природні явища та процеси, техногенне середовище та людські дії.
3.Види небезпечних і аварійних ситуацій.
За визначенням адмірала Макарова «Аварія - є неминуча в море випадковість. Але в будь-якій екстремальній ситуації прийняття рішення залишається за людиною, від його сучасних і правильних дій залежить життя екіпажу і збереження судна ».
До небезпечних ситуацій відносяться: шторм; проходження каналів; перевантаження судна; близьку відстань між судном і берегом, а також двома судами; плавання в арктичних водах і льодах.
Аварійна ситуація - це ситуація, яка створилася в результаті аварійного випадку або може призвести до аварійного випадку.
Аварійні ситуації - це зближення суден, що супроводжуються нанесення шкоди самим судам, вантажу, екіпажу і пасажирам. зіткнення суден; посадка на мілину; вхід в воду палуби перегородок; небезпечний крен або диферент; пожежа і пошкодження механізмів; зміщення вантажу.
Аварії поділяються на 4 види:
1.Аваріі, пов'язані з пошкодженням корпусу (зіткнення, посадка на мілину, навали, штормові ушкодження) Ці аварії становлять 53% всіх аварій. У більшості випадків боротьба закінчується успішно, але приблизно в 2 випадках з 100 судно гине;
2.Пожари і вибухи становлять приблизно 6% від усіх аварій. У 15% пожежі не вдається згасити або локалізувати і екіпаж залишає судно. На кожен випадок загибелі судна, після пожежі, припадає приблизно в 3 рази менше жертв, ніж при пошкодженні корпусу.
3.Опрокідиваніе судів (втрата остійності) становить 1% всіх аварій. Це найбільш небезпечний вид аварій, при якому на кожне загибле судно доводиться в 2 рази більше жертв, ніж при пошкодженні корпусу і в 6 разів більше, ніж при пожежах.
4.Поврежденія механізмів складають 27% всіх видів аварій.

Аварійний випадок-подія з судном, що призвело його до лиха в результаті впливу нездоланних стихійних явищ природи або екстремально важких гідрометеорологічних руслових плавання, різні пошкодження судна.
Надзвичайні ситуації - ситуація, яка створилася в результаті аварійного випадку, неіспрвності основного обладнання судна, нещасного випадку з людьми на судні, захоплення судна і т.д.
Інциндент - позначає будь-яку аварію, аварійну або надзвичайну ситуацію, в яку виявляється втягнутим судно або знаходяться на судні люди і яка становить загрозу для людського життя, судна, навколишнього середовища, що знаходиться на судні вантажу.
Безумовне виконання на суднах правил перевезення і стандартів безпеки, комплектування екіпажів кваліфікованими моряками, гарне технічне обслуговування - всі ці заходи знижують ризик аварій та подій, але повністю їх не виключають.

                                  

Тестове завдання до теми: "Класифікація пожеж"

Варіант 1

1.Пожежі, викликані горінням запалюючими горючими рідинами, газами відносяться до класу:

1.A      3.C

2.B      4.D   

2.Пожежа поширюється по:                          

1.направленню повітряних потоків

2.вентиляційним каналам

3.шахтам ліфтів

4.пустотам палуб та переборок

3.По якому принципу створюються аварійні партії на суднах:

1.на 100 осіб – 2 партії

2.на 100 осіб – 3 партії

3.на 100 осіб – 4 партії

4.Протипожежні двері повинні відкриватись і закриватись:

1.однією людиною

2.двома людьми

3.членами аварійної партії

5.Пожежний пост – це приміщення:

1.вахти пожежного

2.зберігання протипожежного постачання

3.станції пожежної сигналізації

6.Димові датчики установлюють:

1.на камбузах                 3.в трюмах

2.в кладових                   4.у житлових приміщеннях

7.Види зв‘язку між аварійними партіями і командирським пунктом:

1.телефонний зв‘язок                  3.за допомогою посильних

2.портативна радіостанція         4. Радіотрансляція

8. При пожежній тривозі члени екіпажу, які не входять до аварійної партії, прибувають:

1.до шлюпок                     3.до плотів

2.до місця збору               4.на відкриті палуби

9.Хімічна реакція, яка супроводжується полум‘ям, називається:

1.самозапаленням

2.горінням

3.пожежею

10.Пінний вогнегасник використовують при гасінні:

1.деревини                       3.білизни

2.нафтопродуктів           4. електрообладнання

                                       Варіант 2

1.Пожежі, викликані запаленням горючих металів, відносяться до класу:

1.А                    3.С

2.D                    4.В

2.До самозапалення здатні матеріали:

1.білизна          3.пакля

2.ковдри          4.промаслені ганчірки

3.Причинами пожеж можуть бути:

1.паління на відкритих палубах

2.змішення несумісних небезпечних вантажів

3.розряд статичного електроструму

4.Автономний дихальний апарат пожежного розрахований на:

1.на 40 хвилин роботи

2.на 20 хвилин роботи

3.на 30 хвилин роботи

5. Вуглекислотний вогнегасник використовують при гасінні:

1.деревини                       3.білизни

2.нафтопродуктів           4.електрообладнання

6.При виявленні пожежі необхідно:

1.зачинити двері

2.зачинити протипожежні двері

3.зачинити ілюмінатори

7.Головною задачею аварійної партії є:

1.евакуація людей            3.перекриття вентиляції

2.розвідка пожежі            4.гасіння пожежі

8.Горючі речовини можуть бути:

1.рідкими                          3.пароподібними

2.твердими                       4.газоподібними

9.Основою горіння є:

1.окислювач

2.джерело запалювання

3.горюча речовина

10.При стоянці судна в порту про пожежу слід доповісти:

1.на капітанський місток

2.вахтовому помічнику

3.на трап

4.капітану

                                        Варіант 3

                             

1.Пожежі, викликані горінням твердих  горючих матеріалів, відносяться до класу:

1.А                    3.С

2.D                    4.В

2.Член екіпажу, який виявив пожежу, повинен:

1.покликати на допомогу

2.натиснути кнопку повідомлювана

3.повідомити вахтовій службі

4.гасити вогонь

3.При пожежі у закритому приміщенні виділяється:

1.вуглекислий газ

2.угарний газ

4.Мінімальний період горіння ручного ліхтарика пожежного:

1.одна година                 3.чотири години

2.три години                   4.дві години

5.Боротьбою з пожежею на судні керує:

1.старший помічник капітана

2.вахтовий помічник капітана

3.капітан

6.Основним засобом пожежогасіння є:

1.парова система             3.вуглекислотна система

2.водяна система             4.порошкова система

7.Небезпеки, що можуть виникнути при гасінні пожежі водою:

1.порушення остійності     3.порушення експлуатаційних якостей

2.крен судна                        4.порушення морехідних якостей

8.Пожежну тривогу оголошує:

1.капітан

2.старший помічник капітана

3.вахтовий помічник капітана

9.Порошковим вогнегасником можна гасити:

1.електроприлади

2.рідини

3.тверді матеріали

10.Продуктами горіння можуть бути:

1.вода                                   3.угарний газ

2.вуглекислий газ               4.водяний пар

 Варіант 4

1.Пожежі, викликані  при запаленні електрообладнання, що знаходиться під напругою, відносяться до класу:

1.А                    3.С

2.D                    4.В

2.До автоматичних засобів сигналізації відносяться:

1.ручні повідомлювані

2.теплові датчики

3.димові датчики

3.До первинних засобів пожежогасіння відносяться:

1.кошма

2.вогнегасники

3.сокири

4.Протипожежні двері повинні відкриватись і закриватись:

1. в одну сторону

2.в різні сторони

3.з любої сторони

5.Евакуацію людей з судна оголошує:

1.вахтовий помічник капітана

2.капітан

3.старший помічник капітана

6.Теплові датчики сигналізації установлюють:

1.у виробничих приміщеннях

2.у житлових приміщеннях

3.на камбузах

4.у трюмах

7.При виникненні пожежі у житлових приміщеннях необхідно:

1.гасити пожежу                 3.вимкнути вентиляцію

2.герметизувати відсік       4.вивести людей

8.Для відпрацювання чітких дій по боротьбі з пожежею проводяться:

1.учбові тривоги

2.пожежні тривоги

3.шлюпочні тривоги

9.Неконтролюємий процес горіння, що супроводжується знешкодженням матеріальних цінностей і загрозою для життя людей, називається:

1.горінням

2.пожежею

3.самозапаленням

10.При збільшенні поширення пожежі рятувальні шлюпки:

1.спускають на воду

2.приспускають до палуби фальшборту

3.залишають на палубі ботдека