Конспект уроку «Інфекційні хвороби. Особисте здоров‘я та гігієна»

Конспект до відкритого уроку «Інфекційні хвороби. Особисте здоров‘я та гігієна»

План:

1.Терміни, що відносяться до інфекційним хворобам.

2. Види та збудники інфекційних хвороб.

3. Шляхи передачі інфекції.

4. Симптоми та загальні правила ведення хворих.

5.Особисте здоров‘я та гігієна.

       1.Носій – людина, яка здатна заразити інших людей, при цьому у нього інфекційна хвороба або взагалі не виникла, або була раніше

Контактуюча людина – особа, у якого виникла (або не виникла) інфекційна хвороба після контакту з інфікованою людиною.

Інкубаційний період – строк між зараженням людини збудником тієї або іншої інфекційної хвороби і появою у нього симптомів даної хвороби. Цей період може коливатися від декількох годин до 21 дня і більше.

Період ізоляції – це час, на протязі якого людина, яка страждає інфекційною хворобою, повинна бути  ізольована від інших людей.

Період сегрегації – час, на протязі якого людина, можливо знаходиться у інкубаційному періоді після контакту, повинна бути відділена від інших людей. Сегрегація може носити форму ізоляції, коли мова йде про найбільш небезпечних інфекційних хвороб.

Карантинний період - час, на протязі якого портова влада може заборонити команді судна контакт з берегом.  Карантин впроваджують тільки у тих випадках, коли на судні є або не так давно була важка епідеміологічна хвороба.

Епідемія – одночасне захворювання великої кількості людей.

2.Збудники інфекційних хвороб.

Інфекційними хворобами називають хвороби, які передаються від однієї людини (або тварини) до другої людини. Хвороба може передаватись від інфікованої людини або  тварини до здорової прямо або інколи через проміжної тварини господаря, переносника (комара) або неживих об‘єктів навколишнього середовища. Хвороба виникає в результаті попадання в організм людини хворетворних агентів та їх розмноження. Виникнення і розповсюдження хвороби визначаються взаємозв‘язками факторів, специфічних для збудників, навколишнього середовища і окремих осіб та груп людей, яких ця хвороба вражає. Епідемія може загрожувати безпеці судна, тому важливо знати, як розповсюджуються різні хвороби і які засоби необхідно приймати для їх попередження і боротьби з ними.

Збудники інфекційних хвороб мають неоднаковий розмір: на одному кінці спектру знаходяться субмікроскопічні віруси, на другому стрічкові глисти, які мають у довжину декілька метрів.

 Групи інфекційних агентів та деякі хвороби, що ними викликані:

- Бактерії: Ангіна, фарингіт, пневмонія, туберкульоз, сифіліс, бактеріальна дизентерія, холера.

- Віруси: Нежить, грип, жовта лихоманка, поліомеліт, сказ, кір, вірусна пневмонія.

- Найпростіші: Малярія, амебна дизентерія.

 - Багатоклітинні: Трихінельоз, інвазія стрічковими гельмінтами.

 - Гриби: Дерматомікоз.

Звичайно збудники викликають визначені хвороби. Разом з тим різні мікроорганізми можуть викликати хвороби, які схожі між собою клінічні (по симптомам і перебігу) і патологічні ( по викликаними морфологічними змінами). Наприклад, менінгококи, туберкульозні мікобактерії і вірус епідемічного паротиту можуть викликати менінгіт, тобто, запалення оболонок головного і спинного мозку. Однак специфічна хвороба така, як туберкульоз, визивається тільки специфічним збудником, у даному випадку туберкульозною мікобактерією.

3.Шляхи передачі інфекції.

Розповсюдження інфекційної хвороби залежить від здібності збудника виживати поза свого джерела. Передача збудника може бути прямою і непрямою.

ПРЯМА ПЕРЕДАЧА:

-         прямий контакт з інфікованою людиною, наприклад при поцілунку або при статевому контакті;

-         повітряно-крапельний шлях, при якому під час кашлю, чхання і розмови з роту та носу інфікованої людини на лице здорової людини попадають крапельки рідини, які містять збудників хвороби;

-         фекально-оральний шлях, при якому фекальний матеріал від інфікованої людини попадає в рот здорової(звичайно через брудні руки). Руки можна забруднити при дотику брудних предметів (наприклад, одягу, постільної білизни, рушників).

НЕПРЯМА ПЕРЕДАЧА:

У непрямій передачі інфекційних мікроорганізмів приймають участь об‘єкти навколишнього середовища і переносники, через які збудник попадає із джерела інфекції до організму людини.

До неживих об‘єктів навколишнього середовища відносяться:

-         Вода: через забруднену воду передаються такі хвороби, як брюшний тиф, холера,амебна і бактеріальна дизентерія.

-         Молоко: через молоко від великої рогатої тварини до людини передаються такі хвороби, як туберкульоз, бруцельоз, а також стрептококові інфекції, джерелом якого є інфіковане  вим’я. Через молоко від людини до іншої людини передаються скарлатина і сипний тиф.

-         Їжа: через їжу передаються сипний тиф і паратифи, амебна дизентерія, отруєння їжею. Найкращим середовищем передачі вказаних хвороб є вологі, нейтральні (не дуже кислі і не дуже лугові), сирі або мали недостатню теплову обробку, неправильно зберігались після приготування харчових продуктів, а також продукти, що знаходились у контакті з інфікованими об‘єктами навколишнього середовища.

-         Повітря: через повітря передаються нежить, пневмонія, туберкульоз, грип, коклюш, вітряна віспа. Виділення з носу, роту, глотки і легенів у вигляді дрібних крапель попадають у повітря, довго перебувають там у підвішеному стані і можуть разом з повітрям попадати у дихальні шляхи здорових людей. При випарюванні вологи з цих крапель бактерії та віруси утворюють так названі ядра конденсації, які довгий час можуть зберігатись у повітрі, в пилу і на одязі (їх називають аерозолями). Збудники вказаних вище хвороб звичайно попадають в організм людини через дихальні шляхи, але можуть попадати і в шлунково-кишковий тракт при поцілунку, при вживанні інфікованої їжі або користуванні брудними склянками.

-         Грунт: через грунт можуть передаватись стовбняк, сибірська язва, раневі інфекції.

-         Інші предмети, через які передається інфекція: до них відносяться постільна білизна, одяг, книжки, навіть дверні ручки і фонтанчики для пиття.

Переносниками називають живі організми, які передають інфекційні хвороби наступними шляхами:

-         Механічна передача. Забруднені ротові частини і кінцівки комах, які переносять та механічно передають збудників хвороб у місце укусу або в їжу. Наприклад, мухи можуть переносити бактеріальну дизентерію, сипний тиф та інші кишкові інфекції. Це буває в тих випадках, коли вони спочатку дотикаються своїми лапками до виділення хворого сипним тифом або дизентерією, а потім до їстівних продуктів, забруднюючи їх збудниками цих хвороб.

-         Кишкова передача. У деяких комах хворетворні мікроорганізми находяться у кишківнику, виділяючись із організму комахи з виділеннями чи слюною, ці мікроорганізми попадають у місця укусу або на продукти їжі. Таким чином передаються чума, сипний тиф.

-         Біологічна передача. Цей термін стосується розмноження інфекційного агента в період його перебування у організмі переносника. Інфекційний агент попадає в організм переносника з кров‘ю, але переносник може передати інфекцію тільки через деякий період, на протязі якого інфекційний агент зазнає деякі зміни. Паразит, який викликає малярію, служить прикладом мікроорганізму, статеві стадії життєвого циклу якого завершаються у організмі комара. Вірус жовтої лихорадки також розмножується в організмі комарів.

1.     Симптоми.

Початок:

Майже всі інфекційні хвороби починаються з нездужання, головного болю і, можливо, невеликого підйому температури. Цей період може бути дуже коротким, всього декілька годин (скарлатина) або більш довшими (дифтерія). При одних хворобах загальний стан спочатку буває задовільним, тоді як при інших (висипний тиф) стан хворого може бути дуже важким. У початковий період дуже часто діагноз поставити неможливо.

         Висип:

Діагностика багатьох, але не всіх інфекційних хвороб облегшується з моменту появи характерного висипу. При одних хворобах (наприклад, скарлатина) висип рівномірно розподіляється по всьому тілу, при інших обмежується деякими частинами. Тому хворого з підозрою на інфекційну хворобу треба повністю роздягнути, щоб побачити картину висипу та її розподіл. Невиконання цього правила часто приводить до постановки невірного діагнозу.

Правила ведення хворих.

Ізоляція: При, навіть, маленькій підозрі на інфекційну хворобу хворого треба ізолювати.

Лікування: Багато інфекційних хвороб не піддаються лікуванню діючими препаратами, тому найважливіший елемент лікування у підтриманні захисних сил самого організму. Це досягається з допомогою хорошого догляду, окрім того, дуже важливо не допускати зневоднення організму.

Дієта:Дієта залежить від типу хвороби і важкості лихоманки. Важка лихоманка неминуче супроводжується нудотою, а це автоматично веде до того, що хворий відмовляється від їжі і вживає тільки напої: воду з лимонним соком, слабкий чай …

Головні правила:

1.Ізолюйте хворого. При наявності у хворого температури, причина якої неясна, краще всього ізолювати його до того часу, поки не буде поставлений діагноз.

2.Роздягніть хворого і розгляньте його шкіру, зверніть увагу на будь-які прояви сипу, так як це допомагає поставити діагноз.

3.Укласти хворого в ліжко, назначте будь-якого члена екіпажу доглядати за ним і організуйте контроль за миттям посуду та її стерилізації.

4.Перш за все забезпечте хворого напоями.

5.Якщо температура тіла хворого перевищує 39*С, приготуйте все необхідне для волого холодного обтирання.

6.Якщо у хворого проявляються ознаки прострації або висока температура, підготуйте підкладне судно або сечоприйомник.

7.Якщо хворий знаходиться у важкому стані, а діагноз вам не ясний, порадьтесь з лікарем по радіо, а якщо це не вдасться, треба вирішити питання про прибуття до найближчого порту.

8.Не дозволяйте ослабленому хворому  підніматись з ліжка в період видужування.

9.При підході до порту повідомте портовій владі з повним описом хвороби, щоб вони прийняли міри до ізоляції хворого і всіх контактуючих з ним осіб.

5.Особисте здоров‘я та гігієна.

Судна і їхнє устаткування повинні відповідати Правилам і вимогам нормативних документів, так Санітарні правила визначають вимоги до житлових і суспільних приміщень для екіпажу і пасажирів, санітарно-побутовим приміщенням, харчоблоку й приміщенням медичного призначення, до експлуатації судна.

Моряки повинні нести відповідальність не тільки за санітарний стан судна, а і за здоров‘я кожного члена команди і всієї команди судна в цілому залежить від взаємовідносин членів команди, які тримаються на принципах партнерства і компромісу, а також від можливості отримання на борту судна хорошої медичної допомоги. Відношення партнерства особливо важливі для підтримання на певному рівні санітарного стану судна, яке неможливо без активної участі кожного члена команди. В той же час капітан судна повинен сприяти підтриманню необхідного санітарного стану судна шляхом періодичних інспекцій, проведених ним самим або членом команди, якому він делегував цю відповідальність.

        Всі члени екіпажу перед рейсом повинні пройти медичний огляд, зробити всі необхідні   щеплення, виконувати санітарні правила та дотримуватись особистої гігієни.

Гігієнічні вимоги передбачають постійну чистоту тіла. Кожен член екіпажу повинен після роботи або перед сном приймати душ. Стежити за чистотою туалетів, наявністю в них туалетного паперу, мила та рушників. Правильний догляд за порожниною роту припускає чищення зубів порошком або зубною пастою два рази на день – ранком і ввечері. Після кожного прийому їжі рекомендується полоскати рот теплою водою. Необхідно ретельно стежити за чистотою рук, особливо ретельно мити їх після туалету, перед прийомом їжі. Нігті слід коротко стригти, щоб вони не заважали роботі та щоб під нігтями не накопичувався бруд.

Робочий одяг і спецодяг членів екіпажу повинні зберігатись не в житлових приміщеннях. Для сушіння спецодягу повинні бути обладнані сушарки.

Санітарні правила передбачають роздільне зберігання чистої та брудної білизни в окремих коморах. Також роздільно повинна зберігатись столова і постільна білизна. Комори для брудної білизни повинні розташовуватись біля пралень, а комори для чистої постільної білизни – поблизу житлових приміщень.